Ти знімаєш сандалі. Босі стопи торкаються трави, трохи колючої трави. Причепилась оса, відганяєш її руками, але одразу не вдається. У садку до обіду прохолодно, ховаєшся у затінку.
Дивишся на вишню і пригадуєш, що вчора ледь не впав із неї. Добре, що бабуся цього не знає. Пригадуєш про кущ із чорницями з іншого боку хати. Тихо підкрадаєшся, ніби граєшся у хованки. Он вони виглядають з-під листя.
Зриваєш одну — кисла. Зриваєш темнішу — о, солодка. Потім третя, четверта. Неможливо зупинитись, так смачно. Дивишся на пальці — вони трішки потемніли. Знову прилетіла та оса, яку ти відганяв.
Повертаєшся з саду, а бабуся сміється з тебе й нічого не каже. Губи такі ж, як і пальці — синьо-фіолетові. Ти теж смієшся з себе і вмиваєшся. Бабуся кличе їсти суп.
Ця свічка зігріє, коли рутина й доросле життя втомить. Відчуй безтурботність. Побудь дитиною, поки вдихатимеш запах від свічки.