Соєва свічка Бабусин пиріг

Ти просиш водія маршрутки зупинитися, бо вже он бабусина хата. Заходиш на подвір'я і пес знову гавкає — забув тебе від попередніх канікул. А бабуся вже радісно виходить із літньої кухні.

Ти вигукуєш «Привіт», а вона ще більш протяжно — «Прииивіт». Обіймає, цілує і тішиться. Кличе тебе до хати. Після декількох загальних питань «Як дорога?», «Що там нового?», вона раптово замовкає з круглими очима. Дитя ж треба терміново нагодувати. І бігом приносить на стіл усе, що наготувала.

А запах пирогів із печі, що в літній кухні, було чути ще в дворі. Вони вже лежать на столі, прикриті рушничком. Запах вишень дурманить голову. Ти кайфуєш від цієї атмосфери.

Береш один пиріжок, сідаєш на лавці під кухнею і дивишся, як бабуся наливає гусям воду. Вони позбігалися, протягнули довгі шиї та жадібно п'ють, ніби не вистачить.  

«Ну шо, добрі пироги?» — питає вона. А ти мовчки киваєш і їси далі.