Заґуґли ці координати.
Пригадуєш, як кусаєш персик і сік тече аж до ліктів? А ще нічні купання. Зорепад у кінці серпня. Вечірки до ранку на березі моря. Темні руки від шовковиці. Запах спецій на місцевих базарах та мова кримських татар.
Перша закоханість. Звуки цвіркунів. Гори Ялти та Судака. Пахлава медова і солодше за мед червоне вино. Рожеві помідори, які так накупалися в сонці, що аж тріскаються. Прогулянки на катерах та веселі дельфіни у блакитній воді.
Верхівки Ай-Петрі. Безкраї виноградники. Запах ялівця і гірської лаванди. Теплий пісок. Хвилі з білою морською піною. Ноги у воді, яка хвилюється то з берега, то на берег.
Це рідна земля українців, які досі живуть там. І тисяч сімей, які вимушено покинули свій дім через окупацію. Це Україна. Крим — це Україна.